Дистанційне навчання

Гр. 703

Спец. Технології

Опрацювати теми (та законспектувати): «Основи металургійних процесів під час зварювання»; «Деформація напруги під час зварювання»; «Термічна обробка зварних конструкцій»;  «Дугове наплавлення та нипилення».

Навчальний посібник І.В. Гуменюк «Технологія електродугового зварювання.»


Гр. 803

Спец. Технології

Опрацювати теми (та законспектувати): «Технічна документація для виконання робіт; Послідовність дій при підготовці робочого інструменту; Послідовність дій при підготовці робочого місця».

Пневморивід автомобілів КамАЗ та ЗІЛ

Пневморивід автомобілів КамАЗ та ЗІЛ

Компресор (рис. 1) двоциліндровий, поршневий, приводиться в дію від шківа вентилятора клинопасовою передачею й складається з картера 7, блока циліндрів 4, головки 5, в якій розміщено нагнітальні 6 і впускні клапани. Олива до тертьових деталей циліндро-поршневої групи компресора підводиться трубопроводом 7 від системи мащення двигуна. Охолоджується компресор рідиною з системи охолодження двигуна.

Компресор гальма автомобіль пневмопривід

Рис.1 – Компресор автомобіля ЗИЛ-130: 1 — картер; 2 — приводний шків; 3 — поршень; 4 — блок циліндрів; 5 — головка; 6 – нагнітальний клапан; 7 – трубопровід системи мащення; 8 – шатун; 9 — колінчастий вал

Під час роботи компресора стиснене повітря надходить від нього в регулятор тиску, який автоматично підтримує тиск у системі в потрібних межах, захищає прилади пневмопривода від забруднення й править за розвантажувальний пристрій компресора при досягненні максимального робочого тиску, сполучаючи нагнітальний трубопровід з атмосферою. Крім того, регулятор може виконувати й функцію запобіжного клапана.

Регулятор тиску (рис. 2) працює так. Від компресор стиснене повітря надходить виводом І, проходить крізь фільтр 2 в кільцевий канал а і крізь зворотний клапан 7 і вивід ІІІ виходить у пневмосистему. Водночас частина повітря каналом b надходить у порожнину А під зрівноважувальний поршень 6, навантажений пружиною 5. Доки тиск зростає до 0,70...0,75 МПа, випускний клапан 4, який сполучає порожнину Б над розвантажувальним поршнем 9 з атмосферою через вивід ІІ, відкритий, а впускний клапан 8, канал с під яким сполучений з порожниною А, закритий.

Рис. 2 – Регулятор тиску: 1 – розвантажувальний клапан; 2 – фільтр; 3 – пробка; 4, 8 – відповідно випускний і впускний клапани; 5 – пружина; 6 – зрівноважувальний поршень; 7 – зворотний клапан; 9 – розвантажувальний поршень; а – с – канали; І – IV - виводи; А, Б – порожнини

Коли тиск повітря підніметься до максимального значення (границя регулювання), поршень 6 долає опір пружини 5, випускний клапан 4 закривається, а впускний 8 відкривається, й стиснене повітря з порожнини А надходить під розвантажувальний поршень 9 у порожнину Б. У результаті поршень 9 переміщується вниз, і розвантажувальний клапан 1 відкривається. Крізь відкритий клапан повітря, що нагнітається компресором, практично без протитиску починає виходити в атмосферу виводом IV, і тиск у системі знижується.

Як тільки тиск зменшиться до нижньої границі регулювання (0,62... 0,65 МПа), поршень 6 переміщується пружиною 5 у нижнє положення, клапани 4 і 8 змінюють своє положення, розвантажувальний поршень також переміщується вгору, клапан 1 закривається, й компресор знову починає нагнітати повітря в пневмосистему привода до наступного циклу свого вимкнення.

У конструкції регулятора тиску передбачено канал для приєднання спеціальних пристроїв, закритий пробкою 3. Крім того, є клапан для накачування шин, закритий ковпачком.

Подвійний захисний клапан (рис. 3) призначається для: поділу лінії, що йде від повітряного балона 4, на два незалежних контури; вимикання одного з контурів у разі пошкодження; збереження стисненого повітря в непошкодженому контурі або в обох контурах на випадок пошкодження живильної лінії.

Рис. 3 – Подвійний захисний клапан: 1 – захисний чохол; 2, 3 – ущільнювальні кільця; 4 – упорне кільце; 5 – упорний поршень; 6 – пружина; 7, 9 – плоскі клапани; 8 – центральний поршень; 10 – кришка; ІІ – регулювальні шайби; 12 – пробка

Працює подвійний захисний клапан так. Стиснене повітря надходить виводом ІІІ у внутрішню порожнину й, відтиснувши клапани 7 і 9, виводами ІІ і ІІІ проходить у повітряні балони двох контурів. Коли тиск повітря в пневмосистемі досягне значення, за якого компресор вимикається регулятором тиску, клапани 7 і 9 закриваються.

Якщо порушилася герметичність і тиск знизився, наприклад у лінії в й вода ІІ, то центральний поршень 8 разом із клапаном 7 переміщується вправо під тиском у виводі І і притискається до упорного поршня 5, а клапан 7 залишається закритим.

Якщо тиск у центральній порожнині перевищить зусилля пружини 6, клапан 7 відійде від центрального поршня 8, і повітря почне надходити в негерметичний контур. У цьому разі тиск у справному контурі підтримуватиметься в межах 0,58...0,60 МПа.

Гальмовий кран (рис. 4) призначається для керування робочою гальмовою системою автомобіля та приводом гальмових механізмів причепа й складається з двох незалежних секцій: верхньої та нижньої, повітря в які подається крізь отвори ІІІ і IV.

У принципі гальмовий кран призначається для керування подвійним контуром, але розрахований на використання в трьох самостійних контурах.

У момент гальмування зусилля від важеля гальмового крана передається через гумовий пружний елемент 4 на верхній поршень 3, який, переміщуючись униз, закриває випускний отвір клапана 2, роз'єднуючи вивід ІІ з атмосферою й пропускаючи стиснене повітря з виводу ІІІ у вивід ІІ й далі до камер задніх коліс. Повітря надходитиме в гальмові камери доти, доки сила тиску повітря на поршень 3 не зрівняється із силою натискання на важіль керування.

Рис. 4 – Гальмовий кран: 1 – прискорювальний поршень; 2, 9 – клапани; 3 – верхній поршень; 4 – гумовий пружний елемент; 5 – шпилька; 6, 8 – пружини; 7 – малий поршень; 10 – порожнистий штовхан; І – V – виводи; а – канал

Водночас із підвищенням тиску у виводі II стиснене повітря каналом а н корпусі крана проходить у порожнину над прискорювальним поршнем 1 нижньої секції крана. Поршень 1, маючи велику площу, переміщується вниз уже при невеликому тискові й діє на малий поршень 7. У цьому разі спочатку закривається випускний отвір клапана 9, роз'єднуючи вивід І з атмосферою, а потім починає надходити стиснене повітря з виводу IV крізь вивід І до гальмових камер передніх коліс.

Коли тиск у виводі І крана зростає, стиснене повітря, проходячи під поршнями 1 і 7, зрівноважує зусилля на важелі гальмового крана. В цьому проявляється його слідкуюча дія, тобто кількість повітря, що надійшло в гальмові камери, пропорційна зусиллю, яке діє на важіль керування.

Якщо пошкоджено контур і стисненого повітря у виводі ІІ верхньої секції немає, зусилля від важеля гальмового крана передається на штовхач 10 малого поршня через шпильку 5 механічним способом, і працездатність гальмової системи від нижньої секції крана зберігається.

Розгальмовування автомобіля відбувається після зняття зусилля з важеля керування гальмовим краном, поршні 3, 1 і 7 переміщуються вгору під дією пружин 6 і 8, виводи III й II, IV й І роз'єднуються клапанами 2 і 9 відповідно, а виводи II і І сполучаються через випускні вікна в порожнистому штовхачі 10 з атмосферним виводом V, крізь який стиснене повітря з гальмових камер виходить в атмосферу.

Кран стоянкового гальма (ручний) призначається для керування стоянковою й запасною гальмовими системами, а також для вмикання клапанів керування гальмовою системою причепа (напів-причепа).

Коли немає гальмування, рукоятка керування краном (рис. 5) перебуває в передньому положенні й стопориться фіксатором 8. Напрямний ковпачок 6 і шток 7 у цьому разі опущені вниз. Клапан 10 також опущений і відведений від поршня 11. Внутрішній отвір клапана закритий і не сполучає порожнину поршня з атмосферою через вивід ІІ, але порожнина А через кільцеву щілину між клапаном і поршнем сполучається з порожниною Б. Це забезпечує проходження стисненого повітря з вивода ІІІ крізь отвір у поршні до вивода І і далі через прискорювальний 20 і двомагістральні 15 клапани в циліндри енергоакумуляторів. Їхні пружини стискаються, й задні колеса розгальмовуються.

Частковим повертанням рукоятки крана приводиться в дію запасна гальмова система. При цьому сила натискання пружини енергоакумуляторів на гальмові механізми обмежена й визначається тим, що повітря з циліндрів виходить доти, доки тиск у порожнині А підпоршнем 11 не перевищить сумарне зусилля від тиску на поршень у порожнині Б і зусилля зрівноважувальної пружини 2, яке припинить випускання повітря. В цьому проявляється слідкуюча дія крана.

Рис. 5 – Кран стоянкового гальма: 1 — пружина випускного клапана; 2 — зрівноважувальна пружина; 3, 5 — пружини штока; 4 — кільце; 6 — напрямний ковпачок; 7 — шток; 8 — фіксатор рукоятки; 9 — сідло; 10 — випускний клапан; 11 — поршень; А, Б— порожнини; І—III — виводи

Гальмові камери приводять удію гальмові механізми коліс, передаючи тиск стисненого повітря на вали розтискних кулаків, які, розсуваючи колодки, здійснюють гальмування. Гальмова камера (рис. 6) для гальмових механізмів передніх коліс кріпиться болтами на спеціальному кронштейні й шарнірно з'єднується штоком 4 з важелем 5 привода розтискного кулака. Камера складається з кришки 1 і корпусу 3, між якими затиснуто гумотканинну діафрагму 2. В неробочому стані діафрагма перебуває в крайньому лівому положенні під дією двох пружин, розміщених у корпусі.

Під час натискання на педаль гальма стиснене повітря від гальмового крана надходить у наддіафрагмову порожнину камери й спричинює переміщення діафрагми. Зусилля, що виникає на діафрагмі, передається через опорний сталевий диск на шток 4 й далі на важіль 5, спричинюючи його відхилення й повертання вала 7 розтискного кулака. Гальмівні колодки при цьому притискаються до барабана, гальмуючи колеса. Коли педаль відпускається, повітря виходить із гальмової камери крізь кран в атмосферу, й гальмівні колодки звільняють барабан, припиняючи гальмування.

Для забезпечення регулювання зазору між колодками й барабаном зусилля на вал розтискного кулака передається через черв'ячну передачу в корпусі важеля. Вона складається з черв'яка 6 і черв'ячної шестірні 8, закріпленої на шліцах вала 7. Зазор регулюється повертанням вала черв'яка, який має кульковий фіксатор 9 з пружиною 10. Фіксатор утримує черв'як від самопрокручування.

Рис. 6 – Гальмова камера у зборі з важелем привода розтискного кулака: 1 — кришка; 2 — діафрагма; 3 — корпус; 4 — шток; 5 — важіль; 6 — черв'як; 7 — шліцьовий вал; 8 — черв'ячна шестірня; 9 — кульковий фіксатор; 10 — пружина

Гальмові камери задніх коліс працюють у разі вмикання робочої, стоянкової або запасної гальмових систем. Якщо камера працює в режимі робочого гальма, гальмовий механізм приводиться діафрагмовим пристроєм, а якщо в режимі стоянкового або запасного гальма - пружинним енергоакумулятором, причому стоянкове гальмування забезпечується повним випусканням повітря з циліндра енер-гоакумулятора, а запасне — частковим випусканням повітря.

Основу гальмової камери (рис. 7) становлять корпус 2 камери і фланець 5 циліндра, між якими затиснуто діафрагму 3, В циліндрі 7 розміщено поршень 8 із манжетою, в який упирається силова пружина 9. Знизу в поршень запресовано штовхач 12 з підп'ятником 6. Усередині штовхача встановлено гвинт 10 з упорним підп'ятником 13, призначений для механічного розгальмовування.

Якщо гальмування немає, стиснене повітря постійно підводиться в порожнину циліндра під поршень 8, і в результаті він займає верхнє положення, повністю стискаючи пружину 9.

Під час гальмування робочим гальмом повітря крізь інший вивід надходить у наддіафрагмову порожнину, й діафрагма 3 через диск 4 діє на шток 7, спричинюючи гальмування. При розгальмовуванні повітря виходить із простору над діафрагмою, й вона повертається у вихідне положення за допомогою поворотної пружини.

У разі вмикання стоянкової гальмової системи повітря випускається з порожнини під поршнем 8. Силова пружина 9 енергоакумулятора рухається вниз і переміщує штовхач 12, який через підп'ятник 13 діє на діафрагму і шток гальмової камери, спричинюючи загальмовування автомобіля.

Рис. 7 – Гальмова камера з енергоакумулятором: 1 — шток; 2 — корпус камери; 3 — діафрагма; 4 — диск; 5 — фланець циліндра; 6 — підп'ятник штовхана; 7— циліндр; 8 — поршень із манжетою; 9 — пружина енергоакумулятора; 10 — гвинт; 11 — трубка; 12 — штовхач; 13 — упорний підп'ятник

Вимкнути стоянкове гальмо можна подаванням повітря в циліндр енергоакумулятора або викручуванням гвинта 10, коли немає і стисненого повітря.

Особливості привода гальм автомобілів КамАЗ. Гальмова система і автомобілів сім'ї КамАЗ виконує функції робочого, стоянкового, запасного й допоміжного гальм, а також забезпечує аварійне розгальмовування стоянкового гальмового механізму. Різні за функціональним призначенням гальма, автономні й незалежні, мають спільні елементи в схемі пневматичного привода й характеризуються високою ефективністю.

Робоче гальмо забезпечує службове й екстрене гальмування до повної зупинки автомобіля. Керують приводом робочого гальма ножною педаллю, й воно діє на два контури, які приводять роздільно гальмові камери передніх коліс і коліс середнього та заднього мостів.

Стоянкове гальмо виконано разом із запасним у вигляді пружинних енергоакумуляторів у гальмових камерах заднього візка, які діють на гальмові механізми коліс. Для вмикання стоянкового гальма рукоятку ручного крана керування переводять у верхнє фіксоване положення. Як запасне гальмо пружинні енергоакумулятори спрацьовують автоматично в разі повного або часткового виходу з ладу привода робочого гальма й забезпечують плавне зниження швидкості автомобіля аж до зупинки. Отже, гальмові механізми коліс заднього візка спільні для робочого, стоянкового й запасного гальм.

Допоміжне гальмо призначається для зменшення навантаження на колісні гальмові механізми під час гальмування на довгих спусках. Дія його ґрунтується на використанні протитиску, який створюється у випускних трубопроводах після перекриття їхнього перерізу спеціальною заслінкою й вимкнення подачі палива в циліндри двигуна. Керування заслінкою й вимкнення подачі палива здійснюються дистанційно пневматичними циліндрами.

Пневматичний привод гальм виконано за багатоконтурною схемою (рис. 8). Усього в схемі передбачено п'ять контурів і спільну ділянку, звідки система живиться стисненим повітрям.

Компресор 4 подає стиснене повітря до регулятора тиску 5, який править за розвантажувальний пристрій, і далі в запобіжник від замерзання 6, де повітря насичується парою спирту, що не дає замерзати конденсату вологи, котра випадає з повітря. Подвійний 7 і потрійний 10 захисні клапани розподіляють повітря в трубопроводи п'яти незалежних контурів.

До першого контуру привода гальмових механізмів передніх коліс входять: повітряний балон 18 нижня секція гальмового крана 20; клапан обмеження тиску 21; гальмові камери передніх коліс.

До другого контуру привода гальмових механізмів коліс середнього й заднього мостів входять: повітряний балон 8; верхня секція гальмового крана 20; автоматичний регулятор гальмівних сил 13; гальмові камери 17.

До третього контуру привода механізмів стоянкової й запасної систем (комбінованої системи причепа або напівпричепа) входять: повітряні балони 16; гальмовий кран зворотної дії 2 з ручним керуванням для стоянкового гальма; прискорювальний клапан 11; двомагістральний клапан 12; циліндри з пружинними енергоакумуляторами в гальмових камерах 17.

Рис. 8 – Схема пневмопривода гальмової системи автомобілів КамАЗ: 1 — кран аварійного розгальмовування; 2 — гальмовий кран зворотної дії; 3 — циліндр вимикання подачі палива; 4 — компресор; 5 — регулятор тиску; 6 — запобіжник від замерзання; 7, 10 — відповідно подвійний і потрійний захисні клапани; 8, 9 — повітряні балони відповідно другого й четвертого контурів; 11 — прискорювальний клапан; 12 — двомагістральний клапан; 13 — регулятор гальмівних сил; 14 — роз'єднувальний кран; 15 — сполучна головка; 16, 18 — повітряні балони відповідно третього й першого контурів; 17 — гальмові камери з енергоакумулятором; 19 — циліндр привода заслінки випускного трубопроводу; 20 — гальмовий кран; 21 — клапан обмеження тиску; 22 — пневматичний кран керування; 23 — гальмова камера переднього колеса

До четвертого контуру привода приладів допоміжної гальмової системи й споживачів стисненого повітря (пневмосигнал, склоочисник) входять: циліндр 19 заслінки випускного трубопроводу; циліндр 3 вимикання подачі палива.

П'ятий контур привода аварійного розгальмовування стоянкового гальма приєднаний і живиться від потрійного захисного клапана 10. Цей контур забезпечує триразове розгальмовування стоянкового гальма при непрацюючому двигуні після застосування аварійного гальмування, щоб можна було відбуксирувати автомобіль з місця аварії. Для механічного розгальмовування призначається кран 1. На випадок відмови

зазначеної системи в енергоакумуляторах передбачено ручне розгальмовування за допомогою гвинтів, які діють на пружини енергоакумуляторів.

Захисні клапани подвійний 7 і потрійний 10 розподіляють стиснуте повітря від компресора відповідно по двох і трьох контурах. У разі пошкодження одного з контурів клапани вимикають той, що вийшов із ладу, й зберігають тиск повітря в інших.

Регулятор гальмівних сил 13 автоматично регулює тиск повітря в гальмових камерах коліс середнього й заднього мостів автомобіля залежно від навантаження, що припадає на осі.

Клапан обмеження тиску 21 зменшує тиск у гальмових камерах передніх коліс у момент часткового гальмування, що виключає занос і поліпшує керованість. Під час повного гальмування клапан збільшує його інтенсивність і прискорює випускання повітря в разі розгальмовування.

Прискорювальний клапан 11 призначається для спрацьовування енергоакумуляторів у разі аварійного гальмування.

Двомагістральний клапан 12 дає змогу здійснювати керування пружинними енергоакумуляторами або від прискорювального клапана, тобто від ручного крана керування, або від крана аварійного розгальмовування.

Справність приладів і механізмів гальмової системи контролюється за світловими й звуковими сигналами, які надходять віл датчиків пневматичної дії, а також безпосередньо за манометром, установленим в кабіні водія.

Для відбирання стисненого повітря з пневмопривода або вимірювання тиску в контурі передбачено клапани контрольного виводу, встановлені в усіх контурах системи.

Коли автомобіль працює із причепом або напівпричепом, пнев-мопривод тягача з'єднують із приводом гальмової системи причіпної ланки за допомогою роз'єднувальних і сполучних головок за одно-провідною або двопровідною схемою.

Використана література

1). Титунин Б.А.. Ремонт автомобилей КамАЗ. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1991. – 320 с., ил.

2). Буралёв Ю.В. и др. Устройство, обслуживание и ремонт топливной аппаратуры автомобилей: Учебник для сред. проф.-техн. училищ / Ю.В. Буралёв, О.А. Мортиров, Е.В. Клетенников. – М.: Высш. школа, 1979. – 256 с., ил.

3). Барун В.Н., Азаматов Р.А., Машков Е.А. и др. Автомобили КамАЗ: Техническое обслуживание и ремонт. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1988. – 325 с., ил., табл.

4). Руководство по ремонту и техническому обслуживанию автомобилей КамАЗ-5320, -53211, -53212, -53213, -5410, -54112, -55111, -55102. – М.: Третий Рим, 2000. – 240 с., ил.

5. Машков Е.А. КамАЗ -5320,53212,5410,54112,55111,55102. Техническое обслуживание и ремонт. М.;Третий Рим 1997 – 304 с.

Размещено на Allbest.ru

Експлуатація і ремонт гальмівної системи з пневматичним приводом

експлуатація і ремонт гальмівної системи з пневматичним приводом

ВСТУП

гальмівний пневматичний привід ремонт

Автомобільний транспорт в загальній транспортній системі України має важливе значення і займає перше місце в перевезенні вантажів. Автомобільним транспортом доставляють сировину на промислові підприємства і вивозять готові вироби, перевозять сільськогосподарську продукцію. Велику роль грає автомобільний транспорт в забезпеченні будівництва житлових і виробничих будівель, інших споруд. Важливе значення має автомобільний транспорт і в перевезенні пасажирів. Таким чином, немає жодної галузі господарства, де б автомобіль не знаходив широкого використання.

Розвиток економіки країни неможливий без оновлення автомобільного парку. Остання обставина вимагає ефективного реформування всієї системи технічного обслуговування, яка забезпечує експлуатацію, сервіс і ремонт автомобіля протягом усього «життєвого циклу». Для розвитку автосервісів мають велике значення структура, динаміка зростання і прогноз збільшення кількості автотранспорту вУкраїні.

Інтенсивний темп збільшення автопарку в Україні обумовлений зростанням купівельної здатності; ввезенням нових та утриманих автомобілів із-за кордону та збільшенням термінів експлуатації автомобілів. Це свідчить про необхідність якісного розвитку професійного сервісного обслуговування на промисловій основі.

У останні десятиліття зросла необхідністю підвищення ефективності гальм, це пов'язано із збільшенням машин на дорогах. Безпека руху автомобілів з високими швидкостями в значній мірі визначається ефективністю дії і безпекою гальм.

Наявність надійних гальм дозволяє збільшити середню швидкість руху, а, отже, ефективність при експлуатації автомобіля. Отже, дана тема «Ремонт гальмівної системи з пневматичним приводом» досить актуальна на сучасному етапі».

Для зменшення швидкості руху, зупинки і утримання в нерухомому стані автомобілі обладнали гальмівною системою. Гальмівна система складається з гальмівного механізму і приводу. У сучасних автомобілях застосовують двох типів гальмівних механізмів: колісний і центральний.

Ефективність гальмівної дороги визначається за певною оцінкою гальмівної дороги або часом руху автомобіля до повної зупинки. Чим ефективніше дія гальм, тим вище безпечна швидкість, яку може допустити водій, і тим вище швидкість руху автомобіля на всьому маршруті. Гальмування необхідне не лише для швидкої зупинки автомобіля при раптовій появі перешкод, але і як засіб управління швидкістю його руху.

Структура гальмівного управління автомобіля і вимоги, що пред'являються до нього, обумовлені ГОСТ-22895–95. Згідно з цим стандартом гальмівне управління повинне складатися з чотирьох систем: робочою, запасною, стоянкою і допоміжною. Системи можуть мати загальні елементи, але не менше двох незалежних органів управління.

Пневматичний привід широко використовується в гальмівній системі тягачів, вантажних автомобілів середньої і великої вантажопідйомності і автобусів. У гальмівній системі з пневматичним приводом гальмівні механізми включаються за рахунок використання енергії стислого повітря.

Метою даної дипломної роботи є систематизація наукових і практичних знань в області експлуатації і ремонту гальмівної системи з пневматичним приводом. У ній переслідується мета розвитку ініціативи і самостійності рішень тих або інших проблем, що виникають в процесі експлуатації і ремонту гальм, зміні конструкції ненадійних вузлів і елементів, вживанні альтернативних видів нових матеріалів, розробці нових методик випробувань і регулювань з метою здобуття покращуваних характеристик по надійності, довговічності і економічності.

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

1.                Будова гальмівної системи з пневматичним приводом

Гальмівна система служить для зниження швидкості і швидкої зупинки автомобіля, а також для утримання його на місці при стоянці. Наявність надійних гальм дозволяє збільшити середню швидкість руху, а, отже, ефективність при експлуатації автомобіля.

До гальмівної системи автомобіля пред'являються високі вимоги. Вона повинна забезпечувати можливість швидкого зниження швидкості і повної зупинки автомобіля в різних умовах рухи. На стоянках з подовжнім ухилом до 16% повністю навантажений автомобіль повинен надійно стримуватися гальмами від мимовільного переміщення. Сучасний автомобіль обладнався робочою, запасною, стоянкою і допоміжною гальмівними системами.

Робоча гальмівна система служить для зниження швидкості руху автомобіля аж до повної його зупинки незалежно від його швидкості, навантаження і ухилів дороги. Гальмівна система стоянки служить для утримання нерухомого автомобіля на горизонтальній ділянці або ухилі дороги. Запасна гальмівна система призначена для плавного зниження швидкості руху автомобіля до зупинки, у випадки відмови повної або часткової робочої системи. Допоміжна система гальм призначена для підтримки постійної швидкості автомобіля, при русі його на затяжних спусках гірських доріг, з метою зниження навантаження на робочою гальмівну систему при тривалому гальмуванні. Гальмівна система причепа, що працює у складі автопоїзда, служить як і для зниження швидкості руху причепа, так і для автоматичного гальмування його при обриві зчеплення з тягачем. Колись на світанку автомобілезації привід був механічним, тобто педаль була пов'язана з простими гальмівними механізмами тягою або тросом. У міру розвитку і ускладнення конструкції автомобіля тягу замінили трубки і гнучкі гумові шланги. Їх можна було згинати під кутом, застосовувати будь-якої довжини, сполучати і так далі а зусилля, необхідне гальмівним механізмам, стало передаватися рідиною або повітрям, які знаходилися в цих трубках. Залежно від вмісту трубок приводи так і стали називатися: гідравлічний (якщо в трубках рідина) або пневматичний (якщо в трубках повітря).

Гальмівна система складається з гальмівних механізмів і привода до них.

Гальмівні механізми поділяють на :

1)                за розміщенням

- колісні;

- центральні (трансмісійні);

2)                за формою обертових деталей;

-                     барабанні (з гідравлічним чи пневматичним приводом);

-                     дискові;

-                     колісні;

-                     трансмісійні.

3)                за формою терьових деталей

-                     колодкові

-                     стрічкові.

На сучасних автомобілях застосовують дві системи гальм, які діють незалежно одна від одної. Одна система приводиться в дію ножною педаллю і називається ножним гальмом, друга – ручним важелем і називається ручним гальмом. Ножне гальмо використовують як основне для гальмування автомобіля під час руху, а ручне – для гальмування на зупинках.

У вантажних автомобілів гальмо стоянки може бути окремим механічним, який блокує вал коробки передач, або поєднаним з робочою гальмівною системою.

Ножне гальмо може мати гідравлічний або пневматичний привод, який діє на гальмові механізми всіх коліс. Ручне гальмо сучасних автомобілів має механічний привод, який додатково діє на гальмівні механізми задніх коліс або на центральне гальмо.

Користуватися ручним центральним гальмо під час руху автомобіля дозволяється тільки в аварійних випадках або як резервним при пошкодженні основного, бо воно сильно навантажує деталі силової передачі, а при тривалому користуванні нагрівається і може вийти з ладу.

Гальмову систему з пневматичним приводом застосовують на великовантажних автомобілях і великих автобусах. Гальмівне зусилля в пневматичному приводі створюється повітрям, тому під час гальмування водій прикладає до гальмової педалі невелике зусилля, що керує лише подачею повітря до гальмових механізмів. Порівняно з гідравлічним приводом пневмопривод має менш жорсткі вимоги щодо герметичності всієї системи, оскільки невелика втрата повітря під час роботи двигуна поповнюється компресором. Проте в пневмопривода складніша конструкція приладів їхні габаритні розміри й маса набагато більші, ніж у гідропривода. Особливо ускладнюються системи пневмопривода на автомобілях, що мають двоконтурну або багато контурну схему [МАЗ, ЛАЗ, КамАЗ і ЗИЛ-130 (з 1984р.)].

Основними елементами пневматичного приводу є компресор, ресівери (повітряні балони), що зберігають запас стислого повітря, кран, магістралі і виконавські елементи, що впливають на розтискні пристрої гальмівних механізмів. При гальмуванні автомобіля кран сполучає ресівери з магістралями, встановлюючи в них тиск повітря, пропорційний силі, прикладеній водієм до гальмівної педалі. При знятті зусилля з гальмівної педалі кран від'єднує магістралі від ресіверів і сполучає їх з довкіллям.

Схема гальмівної системи з пневматичним приводом наведена на рис. 1.

Рисунок 1- Схема гальмівної системи з пневматичним приводом:

1 – розтискний пристрій; 2 - гальмівні камери; 3 – компресор; 4 – монометр; 5 – балон; 6 – гальмівний кран; 7 – повіртопроводи; 8 – привод керування гальмівним краном; 9 – гальмівні колодки.

Пневматичний привід гальм складається з системи живлення приводу стислим повітрям і шести контурів управління гальмами автомобіля—тягача і причепа:

контура І - приводу гальм коліс передньої осі робочої гальмівної системи і причепа;

контура ІІ - приводу гальм коліс заднього візка робочої гальмівної системи і причепа;

контура ІІІ - приводу гальм стоянкою і запасною гальмівних систем і причепа, а також живлення комбінованого приводу причепа (напівпричепа);

контура IV - приводу заслонок моторного гальма-сповільнювача допоміжної гальмівної системи і живлення споживачів;

контура V - приводу аварійної системи розгальмування гальм гальмівної системи стоянки;

контура VI - приводу гальм причепа.

Контури І, ІІ, ІІІ, IV мають свої повітряні балони, відокремлені один від одного подвійним або потрійним захисним клапаном і діють незалежно один від одного, у тому числі і при виникненні несправностей. Захисні клапани відрегульовані так, що спочатку заповнюються повітряні балони контура приводу гальм стоянкою і запасною гальмівних систем, а потім — повітряні балони останніх гальмівних систем. Для живлення стислим повітрям контура V використовуються повітряні балони контурів І і ІІ, контура VI — повітряні балони контура ІІІ.

Найпростіша схема пневмопривода гальм на автомобілі ЗИЛ-130 випуску до 1984 р. (рис. 2 ). До системи привода входять компресор 7, манометр 2, балони 3 для стисненого повітря, задні гальмові камери 4, сполучна головка 5 для з'єднання з гальмовою системою причепа, роз'єднувальний кран 6, гальмовий кран 8, сполучні трубопроводи 7 та передні гальмові камери 9.

Рисунок 2 – Схема пневмопривода гальм автомобіля ЗІЛ–130:

1 – компресор; 2 – монометр; 3 – балони; 4,9 – відповідно задні й передні гільмові камери; 5 – сполучна головка; 6 - роз'єднувальний кран; 7 – трубопроводи; 8 – гальмовий кран.

Коли двигун працює, повітря, що надходить у компресор крізь повітряний фільтр, стискається й спрямовується в балони, де перебуває під тиском. Тиск повітря встановлюється регулятором тиску, який розміщується в компресорі й забезпечує його роботу вхолосту при досягненні заданого рівня тиску. Якщо водій гальмує, натискаючи на гальмову педаль, то цим він діє на гальмовий кран, який відкриває надходження повітря з балонів у гальмові камери колісних гальм. Гальмові камери повертають розтискні кулаки колодок, які розводяться й натискають на гальмові барабани коліс, здійснюючи гальмування.

Коли педаль відпускається, гальмовий кран відкриває вихід стисненого повітря з гальмових камер в атмосферу, внаслідок чого стяжні пружини відтискають колодки від барабанів, розтискний кулак повертається у зворотний бік, і відбувається розгальмовування. Манометр, установлений в кабіні, дає змогу водієві стежити за тиском повітря в системі пневматичного привода. На автомобілях ЗИЛ-130 з 1984 р. внесено зміни до конструкції гальмової системи, й вона відповідає сучасним вимогам безпеки руху. Для цього у пневматичному гальмовому приводі використано прилади й апарати гальмової системи автомобілів КамАЗ. Привод забезпечує роботу гальмової системи автомобіля як робочого, стоянкового й запасного гальм, а також здійснює аварійне розгальмовування стоянкового гальма, керування гальмовими механізмами коліс причепа й живлення інших пневматичних систем автомобіля. У разі гальмування автомобіля, що працює з причепом, обладнаним однопровідним приводом, послідовність спрацьовування приладів така: клапан керування 18— клапан керування 19— сполучна лінія тягача й причепа—повітророзподільник причепа—гальмові камери коліс причепа. Гальмування автомобіля припиняється, коли відпускається гальмова педаль. У цьому разі секції гальмового крана сполучаються з атмосферним виводом, і стиснене повітря з передніх камер крізь клапан 22 та із задніх камер через регулятор 16 виходить назовні. Передні й задні колеса розгальмовуються. Водночас знижується тиск повітря в керуючій лінії клапана 18, який сполучає її з атмосферним виводом, що призводить до розгальмовування коліс причепа. Так у режимі гальмування робочим гальмом система привода забезпечує роботу гальмових механізмів коліс автомобіля, а також частини третього контуру привода гальм причепа, що керується контурами робочого гальма. У разі відмови одного з контурів привода робочого гальма або привода причепа інші діють незалежно, але інтенсивність гальмування знижується. Гальмування автомобіля на стоянці здійснюється переведенням рукоятки крана 6 стоянкової системи (рис. 3) в заднє фіксоване положення. При цьому керуюча лінія прискорювального клапана 20 сполучається з атмосферним виводом, і повітря з енергоакумуляторів гальмових камер 13 виходить назовні. Пружини енергоакумуляторів розтискаються й приводять у дію гальмові механізми задніх коліс автомобіля. Водночас спрацьовують гальмові механізми коліс причепа (якщо автомобіль працює з причепом). Вимикають стоянкове гальмо поверненням рукоятки гальмового крана в переднє фіксоване положення.

Рисунок 3 – Схема модернізованого пневмопривода гальм автомобіля ЗІЛ – 130:

1 – компресор; 2 – регулятор тиску; 3 – запобіжник від замерзання; 4 – балон для відокремлення конденсату; 5 – відповідний захисний клапан; 6 – кран стоянкового гальма; 7 – кран аварійного розгальмовування стоянкового гальма; 8 – потрійний захисний клапан; 9 – повітророзподільник; 10 – повітряний балон стоянкової гальмівної систами; 11 – захисний одинарний клапан; 12,17 – сполучні головки; 13 – гальмові камериз пружиним енергоакомулятором; 14 – клапани контрольного виведення; 15 – двомагістральні клапани; 16 – регулятор гальмівних сил; 18,19 – клапани керування відповідно дво – й однопровідною гальмовими системами причепа; 20 – прискорювальний клапан; 21 – кран робочої гальмівної системи; 22 – клапан обмеження тиску; 23 – повітряні балони робочої гальмової системи; 24 – гальмові камери передніх колес; 25 – манометри.

Розглянемо призначення основних елементів пневмопрівода:

1.                Компресор (рис.) служить для створення запасу повітря під високим тиском.

2.                Регулятор тиску автоматично підтримує необхідний тиск стислого повітря в системі.

3.                Запобіжний клапан служить для оберігання пневматичної системи від несправності регулювальника тиску, причому клапан встановлений на правом повітрі болоне і відрегульований на тиск повітря в системі, рівне 0,9-0,95МПа.

4.                Повітряний балон служить для зберігання запасів стислого повітря що поступає від компресора. У них є крани для зливу конденсату води і масла і запобіжний клапан. Для накачування з повітрям, що тисне, шин використовується кран відбору повітря отвір якого закривається колпачкової гайкою, щоб не був забруднений. На автомобілях використовують декілька балонів.

5.                Гальмівний кран служить для управління гальмами автомобіля в результаті регулювання подачі стислого повітря з балонов до гальмівних камер. Гальмівний кран також забезпечує постійне гальмівне зусилля при незмінному положенні гальмівної педалі і швидкому розгальмування при припиненні натиснення на педаль.

6.                Сполучна голівка на задній поперечці рами і служить для з'єднання повітропроводу між окремими причепами.

7.                Разобщительний кран служить для відключення магістралі від причепа і встановлюється перед сполучною голівкою. Кран відкривають після приєднання пневматичної системи причепа.

8.                Манометр дозволяє перевіряти тиск повітря як в повітряних балонах, так і в гальмівних камерах системи пневматичного приводу. Для цього він має дві стрілки і дві шкали. За нижньою шкалою перевіряє тиск в гальмівних камерах, по верхній - в повітряних балонах.

9.                Повітряний фільтр призначений для очищення повітря, що поступає від компресора в пневматичну систему від вологи і від масла. Він встановлений на поперечній балці кріплення повітряних балонів.

10.           Запобіжник від замерзання (рис.5) оберігає пневматичну систему від замерзання в ній конденсату в умовах зимової експлуатації автомобіля.

Якщо в системі пневмопривода виникає аварійне зниження тиску, спрацьовують пружинні енергоакумулятори й загальмовуються задні колеса автомобіля. Для розгальмування коліс треба натиснути на кнопку крана аварійного розгальмовування. При цьому стиснене повітря надходить із повітряних балонів крізь двомагістральні клапани 15 у циліндри пружинних енергоакумуляторів, стискає їхні пружини, розгальмовуючи задні колеса. За відсутності стисненого повітря автомобіль можна розгальмувати вручну гвинтовими пристроями механічного стискання пружин енергоакумуляторів.

Розглянемо детальніше будову та принцип дії компресора (рис.4).

Компресор закріплений на двигуні і приводиться в дію через клинопасову передачу. Колінчастий вал 2 обертається в шарикових підшипниках, установлених у розточках картера 19. Два циліндри компресора, що відлиті в загальному блоці 5, прикріплені до картера і закриті головкою 10.

Порожнина всмоктування В, яка виконана у відливці блока, патрубком і шлангом з'єднана з повітроочисником. До блока циліндрів прикріплений регулятор тиску.

При рухові поршня 4 вниз внаслідок розрідження відкривається, стискуючи пружину 7, пластинчастий впускний клапан 6, і циліндр наповнюються повітрям, що надходить з порожнини всмоктування В. При зворотному ході поршня впускний клапан закривається. Збільшений тиск призводить до відкривання пластинчастого нагнітального клапана 8, який при цьому стискує пружину 9, і повітря по трубках нагнітається в балони.

Рисунок 4 - Компресор з регулятором тиску

1 – шків; 2 – колінчатий вал; 3 – шатун; 4 – поршень; 5 – блок циліндрів; 6 – впускний клапан; 7,9,11,17 і 22 – пружині; 8 – нагнітальний клапан; 10 – головка циліндрів; 12 – коромисло; 13 – регулятор тиску; 14 – плунжери; 15 – ущільнювач; 16 – штуцер підведення масла; 18 – задня кришка; 19 – кратер; 20 – кронштейн; 21 і 23 – штоки; 24 і 25 – кулькові клапани; 26 – корпус регулятора тиску; 27 і 28 – фільтри.

Коли тиск у системі досягне верхньої межі (табл.), регулятор тиску і розвантажувальний пристрій переключають компресор на холостий хід, і нагнітання повітря в балони припиняється. Відбувається це таким чином. Під дією зрослого тиску, який передається з балонів, кулькові клапани 25 і 24 регулятора тиску разом із штоком 23 переміщуються вгору, долаючи опір пружини 22. При цьому верхній клапан 24 перекриває канал А і, таким чином, ізолює від атмосфери канал Б, куди із балонів прямує стиснуте повітря. Під дією тиску повітря два плунжери 14 розвантажувального пристрою разом з коромислом 12 переміщуються вгору, долаючи опір пружини 11. Штоки 21 плунжерів натискують на впускні клапани компресора, відкривають їх і утримують в такому положенні. В результаті поршні, які рухаються в протилежних напрямках, вільно переганяють повітря із одного циліндра в другий через порожнину В.

З витраченням повітря тиск в балонах зменшується до нижньої межі, пружина 22 перемістить клапани регулятора тиску вниз. При цьому клапан 25 роз'єднує балони і канал Б, а клапан 24, відійшовши від свого сідла, відкриває вихід стиснутому повітрю із канала Б в атмосферу Пружиною 11 плунжери 14 переміщуються вниз і звільняють впускні клапани — компресор переключається на робочий режим. У випадку відказу регулятора тиску у балоні є кульковий запобіжний клапан. Він випускає надлишок повітря в атмосферу, коли тиск в системі досягає граничного.

Деталі компресора змащуються маслом, яке нагнітається з магістралі двигуна у отвори задньої кришки 18 картера. Через ущільнювач 15, встановлений у торці колінчастого вала і притиснутий пружиною 17 до кришки, масло надходить по каналах вала для мащення підшипників. Циліндри, поршні, поршневі пальці і корінні підшипники змащуються розбризкуваним маслом. Водяні сорочки циліндрів і головки включені у систему охолодження двигуна.

Рисунок 5 – Запобіжник від замерзання

1 - пружина; 2 -корпус ніжній; 3 - гніт; 4, 9, 12 - кільця ущільнювачі: 5 - сопло; 6 - пробка з кільцем ущільнювача; 7 - корпус верхній; 8 - обмежувач тяги; 10 - тяга; 11 - обойма; 13 - кільце наполегливе; 14 - пробка; 15 - шайба ущільнювач

Кран управління гальмом стоянки призначений для управління пружинними енергоакумуляторами приводу стоянкою і запасною гальмівних систем. Кран закріплений двома болтами на ніші двигуна усередині кабіни праворуч від сидіння водія. Виходить з крану при гальмуванні повітря подається назовні по трубопроводу, сполученому з атмосферним виведенням крану. Пристрій крану управління гальмівною системою стоянки показаний на рис. 6. При русі автомобіля рукоятка 14 крану знаходиться в крайньому положенні, і стисле повітря від ресівера приводу стоянкою і запасною гальмівних систем підводиться до виводу I. Під дією пружини 6 шток 16 знаходиться в крайньому нижньому положенні, а клапан 22 під дією пружини 2 притиснутий до випускного сідла 21 штока 16.

Стисле повітря через отвори в поршні 23 поступає в порожнину А, а звідти через впускне сідло клапана 22, яке виконане на дні поршня 23, потрапляє в порожнину В, потім по вертикальному каналу в корпусі 3 повітря проходіт до виводу III і далі до пружинних енергоакумуляторів приводу. При повороті рукоятки 14 повертається разом з кришкою 13 направляючий ковпачок 15. Ковзаючи по гвинтових поверхнях кільця 9, ковпачок 15 піднімається вгору, захоплюючи за собою шток 16.

Сідло 21 відривається від клапана 22, і клапан під дією пружини 2 піднімається до упору в сідло поршня 23. Внаслідок цього припиняється проходження стислого повітря від виводу I до виводу III. Через відкрите випускне сідло 21 на штоку 16 стисле повітря через центральний отвір клапана 22 виходить з виводу III в атмосферний вивід II до тих пір, поки тиск повітря в порожнині А під поршнем 23 не здолає сили врівноважуючої пружини 5 і тиск повітря над поршнем в порожнині В.

Долаючи силу пружини 5, поршень 23 разом з клапаном 22 піднімається вгору до зіткнення клапана з випускним сідлом 21 штока 16, після чого випуск повітря припиняється.

Таким чином здійснюється стежача дія. Стопор 20 крану має профіль, що забезпечує автоматичне повернення рукоятки в нижнє положення при її відпуску. Лише у крайньому верхньому положенні фіксатор 18 рукояток 14 входить в спеціальний виріз стопора 20 і фіксує рукоятку. При цьому повітря з виводу III повністю виходить в атмосферний вивід II, оскільки поршень 23 упирається в тарілку 7 пружин 5 і клапан 22 не доходить до випускного сідла 21 штока. Для отторма-жіванія пружинних енергоакумуляторів рукоятку витягнути в радіальному напрямі, при цьому фіксатор 18 виходить з паза стопора, і рукоятка 14 вільно повертається в нижнє положення.

Рисунок 6 - Кран керування гальмівною стояночною системою:

1, 10 - кільця наполегливі; 2 - пружина клапана; 3 - корпус; 4, 24 - кільця ущільнювачі; 5 - пружина врівноважує; 6 - пружина штока; 7 - тарілка врівноважуючої пружини; 8 - напрямна штока; 9 - кільце фігурне; 11 - штифт; 12 - пружина ковпачка; 13 кришка; 14 - рукоятка крану; 15-ковпачок направляє; 16 - шток; 17 - вісь ролика; 18 - фіксатор; 19 - ролик; 20 -стопор; 21 - сідло випускне клапана на штоку; 22 - клапан; 23 - поршень стежащий; I - від ресівера; II - в атмосферу; III - в куруючу магістраль прискорювального клапана.

Гальмівний кран (рис.7) служить для управління виконавчими механізмами двоконтурного приводу робочої гальмівної системи автомобіля.

Управління краном здійснюється педаллю, безпосередньо пов'язаною з гальмівним краном.

Кран має дві незалежні секції, розташовані послідовно. Уведення I і II крана з'єднані з ресиверами двох роздільних контурів приводу робочої гальмівної системи. Від висновків III і IV стиснуте повітря надходить до гальмівних камер. При натисканні на гальмівну педаль силовий вплив передається через штовхач 6, тарілку 9 і пружний елемент 31 на поршень, що слідує, 30. Так здійснюється дія, що слідує, у верхній секції гальмівного крана. Одночасно з підвищенням тиску на висновку III стиснуте повітря через отвір А попадає в порожнину В над великим поршнем 28 нижньої секції гальмівного крана. Переміщаючи вниз, великий поршень 28 закриває випускний отвір клапана 17 і відривається його від сідла в нижньому корпусі. Стиснуте повітря через уведення I надходить до висновку IV і далі у виконавчі механізми першого контуру робочої гальмівної системи. Одночасно з підвищенням тиску на висновку IV зростає тиск під поршнями 15 і 28, у результаті чого врівноважується сила, що діє на поршень 28 зверху. Унаслідок цього на висновку IV також установлюється тиск, що відповідає зусиллю на важелі гальмівного крана. Так здійснюється дія, що слідує, у нижній секції гальмівного крана. При відмовленні в роботі верхньої секції гальмівного крана нижня секція буде керуватися механічно через шпильку 11 і штовхач 18 малого поршня 15, цілком зберігаючи працездатність. При цьому дія, що слідує, здійснюється зрівноважуванням сили, прикладеної до педалі 1, тиском повітря на малий поршень 15. При відмовленні в роботі нижньої секції гальмівного крана верхня секція працює як звичайно.

Рисунок 7 - Кран гальмівний із приводом від педалі

1 - педаль; 2 - регулювальний гвинт; 3 - захисний чохол; 4 - вісь ролика; 5 - ролик; 6 - штовхач; 7 - опорна плита; 8 -гайка; 9 - тарілка; 10,16, 19, 27 - ущільнюючі кільця; 11 - шпилька; 12 - пружина поршня, що слідує; 13, 24 -пружини клапанів; 14, 20 - тарілки пружин клапанів; 15 - малий поршень; 17 - клапан нижньої секції; 18 -штовхач малого поршня; 21 - атмосферний клапан; 22 -штопорне кільце; 23 - корпус атмосферного клапана; 25 -нижній корпус; 26 - пружина малого поршня; 28 -великий поршень; 29 - клапан верхньої секції; 30 - поршень, 31 - пружний елемент; 32 - верхній корпус;

А - отвір; У - порожнина над великим поршнем;

I, II - уведення від ресивера; III, IV - виводу до гальмівних камер відповідно задніх і передніх коліс.

2.                ТО вантажного автомобіля з пневматичним приводом

В процесі експлуатації автомобіля внаслідок частого користування гальмами спрацьовуються поверхні спряжених деталей гальмових механізмів та їхніх приводів. Якщо спрацювання не виходить за межі, що встановлюються заводами, що виготовлюють, то нормальна робота гальмових систем не порушується. В противному разі виникають несправності, які треба негайно усунути, оскільки від нормального функціонування гальмових систем значною мірою залежить безпека дорожнього руху.

Технічне обслуговування включає наступні види робіт: прибирально-мийні, контрольно-діагностичні, кріпильні, змащувальні, заправні, регулювальні, електротехнічне і інші роботи, що виконуються, як правило, без розбирання агрегатів і зняття з автомобіля окремих вузлів і механізмів. Якщо при технічному обслуговуванні не можна переконатися в повній справності окремих вузлів, то їх слід знімати з автомобіля для контролю на спеціальних стендах і приладах.

По періодичності, переліку і трудомісткості виконуваних робіт технічне обслуговування згідно з Положенням, що діє, підрозділяється на наступні види: щоденне (ЩО), перше (ТО-1), друге (ТО-2) і сезонне (СО) технічні обслуговування. Положенням передбачається два види ремонту автомобілів і його агрегатів: поточний ремонт (ПР), що виконується в автотранспортних підприємствах, та капітальний ремонт (КР), що виконується на спеціалізованих підприємствах.

При щоденному технічному обслуговуванні:

—              перевірьте стан шлангів під'єднування гальмівної системи причепа (для автопоїзда);

— злийте конденсат з ресіверів системи (після закінчення зміни). При огляді шлангів гальмівної системи не допускайте їх перекручення і контактів з гострими кромками інших деталей. Для усунення негерметичної сполучних голівок заміните несправні голівки або кільця ущільнювачів в них.

При експлуатації автомобіля без причепа закрийте сполучні голівки кришками для захисту їх від попадання грязі, снігу, вологи; на сідельних автомобілях-тягачах голівки встановите в тримач, розташований за кабіною. Зливайте конденсат з ресіверів при номінальному тиску повітря в пневмопріводе, відвівши убік шток зливного крану. Натягніть шток вниз і не натискуйте його вгору. Підвищений вміст масла в конденсаті вказує на несправність компресора.

При замерзанні конденсату в ресіверах прогрійте їх гарячою водою або теплим повітрям. Забороняється користуватися для прогрівання відкритим полум'ям. Після зливу конденсату доведіть тиск повітря в пневмосистеме до номінального.

При ТО-1:

—              зовнішнім оглядом елементів і за свідченнями штатних приладів автомобіля перевірте справність гальмівної системи, усунете несправності; — відрегулюйте хід штоків гальмівних камер;

—              зміните спирт в запобіжнику від замерзання при температурі повітря плюс 5°С і нижче відповідно до календарного графіка (для запобіжника місткість 0,2 літра змінювати спирт один раз в тиждень, і один раз в місяць — для запобіжника місткістю 1 літр);

—              змастіть втулки валів розтискних кулаків через прес-масельничку, зробивши шприцом не більше п'яти ходів; — змастіть регулювальні важелі гальмівних механізмів через прес-масельнички до витискування свіжої мастила. Хід штоків гальмівних камер регулюйте при холодних гальмівних барабанах і вимкненій гальмівній системі стоянки. Хід штоків гальмівних камер вимагає регулювання, якщо він більше 40 мм.

Рисунок 8 - Механізм регулювання зазорів між гальмівними колодками і барабаном: 1 - вісь черв'яка; 2 - вікно для перевірки зазору; 3 - масельничка; 4 - фіксатор; 5 – заглушка

Величину ходу штока вимірюйте лінійкою, встановивши її паралельно штоку, уперши торцем в корпус гальмівної камери. Відзначте місце знаходження крайньої крапки на шкалі лінійки. Натискуйте гальмівну педаль до упору [при тиску повітря в пневмопріводе не менше 608 кПa (6,2 кгс/см2), гальмівна система стоянки вимкнена, гальмівні барабани холодні] і знову відзначте знаходження цієї ж точки штока на шкалі. Різниця набутих значень складає величину ходу штока.

Регулюйте хід штока поворотом осі 1 (рис.8) черв'яка регулювального важеля, заздалегідь відвернувши фіксатор 4 на два-три звороти. Обертаючи вісь, встановите найменший хід штока. Переконаєтеся, що колесо обертається вільно, без заїдань, і надійно затягніть фіксатор. Зазор між колодками і барабаном перевіряйте щупом через вікна 2 в щитку.

Після регулювання ходу штоків гальмівних камер між гальмівними барабанами і колодками можуть бути наступні зазори: в розтискного кулака 0,4 мм, в осей колодок 0,2 мм. Необхідно, щоб штоки правих і лівих камер на кожному мосту мали по можливості однаковий хід (різниця не більше 2... 3 мм), це забезпечує однакову ефективність гальмування правих і лівих коліс. При зміні спирту в запобіжнику зліть відстій з корпусу фільтру, вивернувши зливну пробку.

Для заливки спирту і контролю його рівня рукоятку тяги опустите в нижнє положення і зафіксуйте її, обернувши на 90° (при нижньому положенні тяги запобіжник вимкнений). Потім виверніть пробку з покажчиком рівня, залийте 0,2 або 1 л спирту і закрийте заливний отвір. Для включення запобіжника підніміть рукоятку тяги вгору. Для підвищення ефективності запобіжника рекомендується при заповненні пневмосистеми повітрям натискувати на рукоятку тяги п'ять-вісім разів.

При ТО-2:

—              перевірте працездатність пневматичного приводу гальмівної системи по клапанах контрольних виводів;

—              перевірте зовнішнім оглядом шплінтовку пальців штоків гальмівних камер;

—              затягніть гайки кріплення гальмівних камер до кронштейнів і гайки болтів кріплення кронштейнів гальмівних камер до супорта;

—              відрегулюйте положення гальмівної педалі відносно підлоги кабіни, забезпечивши повний хід важеля гальмівного крану.

Перевірка працездатності пневматичного гальмівного приводу полягає у визначенні вихідних параметрів тиску повітря по контурах за допомогою контрольних манометрів і штатних приладів в кабіні (двохстрілочний манометр і блок контрольних ламп гальмівної системи).

Перевірку проводите по клапанах контрольних виводів, встановлених у всіх контурах пневмопрівода, і сполучних голівках типа «Палм» живлячих (аварійною) магістралей двопровідного приводу і типа, що управляють (гальмівний), А сполучній магістралі однопровідного гальмівного приводу причепа. Клапани контрольних виводів розташовані:

—              контура приводу робочих гальмівних механізмів передньої осі — на клапані обмеження тиску;

—              контура приводу робочих гальмівних механізмів заднього візка — на правому (по ходу автомобіля) лонжероні рами в зоні заднього моста;

— контура приводу стоянкою і запасною гальмівних систем — на лівому лонжероні рами в зоні заднього моста і в ресівері контура;

—              контура приводу допоміжної гальмівної системи і споживачів — в ресівері контура.

         При сезонному обслуговуванні:

—              перевірте стан гальмівних барабанів, колодок, накладок, стяжних пружин і розтискних кулаків при знятих маточинах; усунете несправності;

—              закріпите кронштейни ресіверів до рами. При технічному обслуговуванні гальмівного механізму звернете увагу на відстань від поверхні накладок до голівок заклепок. Якщо це відстань менше 0,5 мм, зміните гальмівні накладки.

Оберігайте накладки від попадання на них масла, оскільки фрикційні властивості промаслених накладок не можна повністю відновити очищенням і промиванням. Якщо потрібно замінити одну з накладок лівого або правого гальмівних механізмів, міняйте всі накладки в обох гальмівних механізмів (лівого і правого коліс). Після установки нових фрикційних накладок колодку обробити. Для нового барабана радіус колодки має бути 199,6... 200 мм.

Після розточування барабана при ремонті радіус колодки має дорівнювати радіусу розточеного барабана. Барабани допускається розточувати до діаметру не більше 406 мм. Вал розтискного кулака повинен обертатися в кронштейні вільно, без заїдань. Інакше очистите опорні поверхні валу і кронштейна, перевірте стан кілець ущільнювачів валу, після цього змастіть їх через прес-масельничку. Вісь черв'яка регулювального важеля повинна повертатися вільно, без заїдань. Інакше промийте внутрішню порожнину важеля бензином, просушите і заповните регулювальний важіль свіжої мастилом. Перед перевіркою параметрів пневматичного приводу гальмівної системи:

— затягніть болти кріплення компресора і гайки кріплення голівки циліндрів компресора;

—              зліть конденсат з ресіверів;

—              зніміть фільтр регулювальника тиску, про мийте його гасом, висушите, продуйте стислим повітрям і встановите на місце;

—              зніміть механізми допоміжної гальмівної системи, очистите їх внутрішні поверхні від нагари, промийте в гасі, продуйте стислим повітрям і встановите на місце;

—              оглянете трубопроводи, шланги, чохли гальмівних камер і гальмівного крану, привід гальмівного крану; усунете несправності.

Сезонне обслуговування – зняття і передача в агрегатну ділянку гальмівних кранів для перевірки і регулювання, від'єднання голівки компресора, очищення поршнів, клапанів, сідел клапанів, повітряних клапанів, перевірка герметичності клапанів і один раз в рік повітряних балонів на герметичність, стан діафрагм камер, промивання антіфрізного насоса і вологопоглинача.

Щодня перед виїздом потрібно перевіряти рівень гальмівної рідини в бачку гідроприводу гальм (при необхідності долити рідину, визначити і усунути причину падіння її рівня), перевіряти герметичність робочої гальмівної системи шляхом перевірки ефективності її роботи пробними гальмуваннями на ходу, а також хід важеля гальмівної системи стоянки і здатність її утримувати автомобіль на ухилі.

При справній гальмівній системі повне гальмування повинне відбуватися після однократного натиснення на педаль приблизно на половину її ходу, при цьому водій повинен відчувати великий опір до кінця ходу педалі. Якщо опір і гальмування настають при віджиманні педалі на велику величину, то це свідчить про збільшення зазору між гальмівними барабанами і колодками. Якщо ж опір педалі слабкий, вона пружинить і легко віджимається до підлоги, а повного гальмування не відбувається або відбувається після декількох послідовних натиснень, це означає, що в систему проникло повітря. В цьому випадку треба негайно визначите і усунути причини попадання в систему повітря, оскільки навіть щонайменше порушення герметичності може привести до небезпечних наслідків при необхідності різкого гальмування.

3.                Ремонт гальмівної системи

Ремонт — це сукупність організаційних і технічних заходів, що здійснюються для відновлення справності або працездатності автомобільного транспорту й полягають в усуванні відмов і несправностей, які виникають під час експлуатації або виявляються в ході ТО. Під час ремонту несправні агрегати, вузли (складальні одиниці) й деталі замінюють справними, взятими з оборотного фонду, а також виконують розбірні, регулювальні, складальні, слюсарні, механічні, зварювальні, електромеханічні та інші роботи.

Ремонтні роботи виконують як у разі потреби, спричиненої відмовою або несправністю, так і за планом через певний пробіг чи встановлений термін роботи рухомого складу (запобіжний ремонт).

Положенням про технічне обслуговування та ремонт рухомого складу автомобільного транспорту передбачено два види ремонту:

• поточний;

• капітальний.

Поточний ремонт (ПР), спрямований на усунення відмов і несправностей, що виникають під час експлуатації автомобіля, здійснюється в ремонтних майстернях АТП і передбачає часткове розбирання автомобіля, заміну окремих несправних агрегатів, вузлів та деталей новими або відремонтованими, складання й випробування.

Своєчасне проведення поточного ремонту дає змогу уникнути капітального ремонту й збільшити міжремонтний пробіг автомобіля (термін служби агрегату). Поточний ремонт має забезпечити безвідмовну роботу автомобіля до ТО-2.

Для скорочення часу перебування автомобіля в поточному ремонті його слід проводити агрегатним методом, за яким несправні агрегати або такі, що потребують капітального ремонту, замінюються справними, взятими з оборотного фонду.

Капітальний ремонт (КР) спрямований на відновлення частково або повністю витраченого ресурсу автомобіля (агрегату), проводиться на спеціальних АТП і передбачає повне розбирання автомобіля та його агрегатів, ремонт чи заміну всіх несправних агрегатів, вузлів і деталей, у тому числі базових, а також складання, регулювання та випробування. Ресурс автомобіля та його частин після капітального ремонту має становити не менше ніж 80% ресурсу нового автомобіля. Як правило, автомобіль підлягає одному капітальному ремонту.

Ознаки основних несправностей гальмових систем:

·                   недостатня ефективність гальмування;

·                   збільшення зусилля, що прикладається до педалі, занос автомобіля, пригальмовування коліс на ходу;

·                   неповне розгальмовування всіх коліс;

·                   зменшення робочого ходу педалі, самочинне гальмування, коли працює двигун.

Занос автомобіля під час гальмування може відбуватися внаслідок:

·                   замащення фрукційних накладок одного або двох коліс одного боку;

·                   витікання гальмової рідини або заїдання поршня в одному з робочих гальмових циліндрів;

·                   зменшення прохідного перелізу трубопроводів;

·                   несправностей регулятора тиску в гідравлічному приводі задніх коліс.

Для виявлення причини несправності слід оглянути всі трубопроводи

гідропривода, промити й протерти деталі, що замаститься, й якщо треба, замінити спрацьовані деталі гальмових циліндрів і зім’яті трубопроводи, а також регулятор тиску.

При гальмуванні коліс на ходу при відпущеній педалі гальмового привода супроводжується погіршенням накату автомобіля й підвищенням нагрівання одного або всіх гальмових барабанів (дисків).

Причинами цього можуть бути:

·                   обрив або послаблення стяжних пружних колодок;

·                   зрив фрикційних накладок гальмівних колодок;

·                   засмічення компенсаційних отворів або заїдання поршнів головного гальмового циліндра;

·                   заїдання поршнів робочих гальмових циліндрів коліс;

·                   повне вкручування поршня робочого циліндра в упорне кільце;

·                   відсутність вільного ходу педалі гальма;

·                   неправильне регулювання стоянкового гальма (не має зазору між колодками та барабаном);

·                   підвищення биття гальмового диска.

Не повне розгальмовування всіх коліс може бути наслідком:

·                   відсутності вільного ходу педалі гальма через неправильне положення вмикача стон-сигналу;

·                   несправності вакуумного підсилювача (заїдання корпусу клапана,

затиснення ущільнювача кришки підсилювача або захисного ковпачка, порушення виступання регулювального болта відносно площини головного гальмового циліндра);

·                   засмічення компенсаційного отвору в головному циліндрі або заїдання поршня в ньому.

Щоб усунути несправність, треба здійснити потрібні регулювання, затінити непридатні деталі й прокачати систему. Зменшення робочого ходу педалі (“жорстка педаль”) можливе внаслідок: засмічення компенсаційного отвору в головному циліндрі або перекриття його через розбухання внутрішньої манжети неправильного регулювання положення педалі (немає зазору між манжетою та поршнем головного циліндра). Для усунення несправності треба прочистити отвір, промити й прокачати систему, замінити манжету в разі її розбухання або відрегулювати положення педалі так, щоб забезпечувався встановлений зазор між поршнем і штовхачем (вільний хід педалі). Для підвищення безвідмовності і надійності роботи гальмівної системи проведіть один раз в два роки примусову перевірку і розбраковувану гальмівних апаратів незалежно від їх технічного стану. Примусовій розбраковуваній підлягають: регулювальник тиску; регулювальники гальмівних сил; гальмівні камери типа 20/20; камера гальмівна типа 24 (мембрана); подвійний захисний клапан; 4-х контурний захисний клапан; ручний гальмівний кран; двосекційний гальмівний кран; клапан обмеження тиску; клапан прискорювальний; клапан управління гальмівними механізмами причепа (по один-і двопровідному приводу); кран пневматичний. Примусово зняті або виявлені при контрольній перевірці несправні апарати мають бути відремонтовані за допомогою ремонтних комплектів, перевірені на працездатність і відповідність характеристикам. Порядок збірки і перевірки апаратів викладений в спеціальних інструкціях. Їх ремонт проводиться особами, прошедшимі необхідну підготовку. Повне регулювання гальмівного механізму робіть після заміни гальмівних накладок. Перед регулюванням перевірте затягування підшипників маточин коліс. Гальмівні барабани мають бути холодними. Повне регулювання гальмівного механізму проводиться у наступному порядку:

—              вимкнете гальмівну систему стоянки;

—              ослабте гайки кріплення осей колодок і зближуйте ексцентрики, обернувши осі мітками один до одного. Мітки поставлені на зовнішніх торцях осей;

— подайте в гальмівну камеру стисле повітря під тиском 49... 68,8 кПa (0,5... 0,7 кгс/см2) (натискуйте гальмівну педаль за наявності повітря в системі або використовуйте стисле повітря з установки).За відсутності стислого повітря вийміть палець штока гальмівної камери і, натискуючи регулювальний важіль у бік ходу штока гальмівної камери при гальмуванні, притисніть колодки до гальмівного барабана. Повертаючи ексцентрики в ту і іншу сторони, зцентруйте колодки відносно барабана, забезпечивши щільне прилягання їх до барабана. Прилягання колодок до барабана перевіряйте щупом через вікна в гальмівному щитку, розташовані на відстані 20... 30 мм від зовнішніх кінців накладок. Щуп завтовшки 0,1 мм не повинен проходіть уздовж всієї ширини накладки;

—              не припиняючи подачі стислого повітря в гальмівну камеру, а за відсутності стислого повітря не відпускаючи регулювального важеля і утримуючи осі колодок від провертання, надійно затягніть гайки осей;

— припините подачу стислого повітря, а за відсутності стислого повітря відпустите регулювальний важіль і приєднаєте шток гальмівної камери;

—              оберніть осі черв'яка регулювального важеля так, щоб хід штока гальмівної камери був 20... 30 мм. Переконаєтеся, що при включенні і виключенні подачі повітря штоки гальмівних камер переміщаються швидко, без заїдань;

—              перевірте обертання барабанів. Вони повинні обертатися вільно і рівномірно, не стосуючись колодок. Після вказаного регулювання між гальмівним барабаном і колодками можуть бути наступні зазори: в розтискного кулака 0,4 мм, в осей колодок 0,2 мм.

         При знятті гальмівної камери з пружинним енергоакумулятором:

—              встановите ручний гальмівний кран в положення гальмо «стоянки»;

—              виверніть до упору болт механічного рас-тормажіванія пружинного енергоакумулятора, переконаєтеся при цьому, що шток гальмівної камери забрався;

—              від'єднаєте провідні трубопроводи, ослабте кріплення гальмівної камери, від'єднаєте вилку штока від регулювального важеля;

— зніміть гальмівну камеру.

Після розбирання гальмівної системи необхідно визначити придатність деталей для подальшого використання. Для цього деталі проходят очищення і дефектацию. Дефектация полягає в контролі технічного стану деталей і сортуванні їх по групах придатності. В процесі контролю, керуючись технічними умовами, деталі сортують на придатних до подальшої роботи без ремонту, непридатних і придатних для відновлення. Ці роботи виконують на спеціальній ділянці або постах. Загальна методика дефектациі полягає у виявленні відхилень технічного стану деталей від вимоги технічних умов.

При сортуванні деталей до придатних відносять ті деталі, розміри і показники яких не вийшли за межі допустимих за технічними умовами без ремонту. Деталі, розміри і показники яких знаходяться за граничними, остаточно вибраковують. На відновлення направляють деталі, розміри і показники яких знаходяться в діапазоні між допустимими без ремонту і граничними. Для того, щоб уникнути змішення деталей різних груп придатності, їх маркірують фарбою. При цьому в придатних деталей маркіровку ставлять білою фарбою на неробочій поверхні, в непридатних – червоною фарбою закрашують ту частину, із-за дефекту якої бракують деталь; в деталей, що направляються на відновлення, зеленою фарбою відзначають дефектні місця. Правильна організація і виконання дефектувальних робіт роблять істотний вплив на якість ремонту і економічні показники роботи ремонтного підприємства. Пропуск дефектних деталей на збірку знижує якість відремонтованих машин, може привести до передчасного виходу їх з буд або навіть до аварії. Необгрунтоване вибраковування деталей, придатних для подальшого використання, приведе до перевитрати запасних частин, збільшення вартості ремонту. Тому до роботи по контролю і сортуванню деталей повинні допускатися дослідні фахівці, обізнані умови роботи деталей і заводську технологію ремонту. Причини виникнення дефектів багатообразні і можуть бути зведені до наступних груп:

– конструктивні дефекти, як результат недосконалості конструкції складальних одиниць і деталей (помилки при виборі матеріалів деталей, розрахунках розмірів деталей, встановленні режимів термічної обробки і тому подібне);

– технологічні дефекти, порушення технологічних процесів виготовлення або ремонту деталей, складальних одиниць і машин, що виникають в результаті. До цих дефектів відносять порушення геометричних розмірів, посадок, режимів термообробки, тріщини різного походження і т.п.;

–                    експлуатаційні дефекти, зношування, що виникають в результаті, втомі, корозії, а також неправильній експлуатації.

Деталі контролюють в такій послідовності: зовнішній огляд для виявлення явних дефектів (поверхневі тріщини, отколи, пробоїни і тому подібне), виявлення прихованих дефектів (внутрішні тріщини, раковини і ін.) методами дефектоскопії або гідравлічним випробуванням; виміру для встановлення міри зносу, вигину і скручування. Основними дефектами пневматичного гальмівного приводу є: знос деталей кривошипно-шатунового і клапанного механізмів; пошкодження діафрагм гальмівного крану і гальмівних камер; ризики на клапанах і сідлах клапанів; поломка і втрата пружності пружин; знос втулок і отворів під важелі. Після ремонту автомобіля та перед здачею його проводять діагностику. При діагностуванні гальм вимірюють наступні основні параметри: гальмівна дорога автомобіля (дорога, прохідна автомобілем з моменту натиснення на гальмівну педаль до повної зупинки) в заданих умовах; уповільнення автомобіля при гальмуванні; гальмівне зусилля на кожному колесі. Силовий роликовий стенд для перевірки гальм може включати два ролики або дві пари роликів. Стенд з двома парами роликів дозволяє звільнити оглядову канаву і зробити зручнішим доступ до гальмівних механізмів. Для виміру гальмівної дороги автомобіль переміщають по трапу заїзду і встановлюють колесами на ролики. Від приводу стенду через ролики колеса згодяться в обертання з необхідною частотою. У момент початку гальмування привід відключають, і кожне колесо продовжує вільно обертатися на роликах. Одночасно з початком гальмування включаються лічильники, що показують величину гальмівної дороги кожного колеса і час спрацьовування гальм. Інерційні датчики дозволяють судити про стан гальма кожного колеса по величині максимального уповільнення. Для виміру гальмівного зусилля на педалі гальма на колесі автомобіля створюють гальмівний момент, який викликає гальмівну силу в місці зіткнення колеса з роликом. Гальмівна сила, у свою чергу, створює момент на ролику. Цей момент передається на корпус мотора-редуктора, який встановлений в підшипникових опорах. Реактивний момент корпусу через важіль сприймається датчиком виміру зусилля, далі сигнал з виходу датчика перетвориться і передається на індикатор. Після збірки компресор повинен пройті прироблення на стенді без навантаження протягом 5–10 мин. В процесі прироблення перевіряють, чи немає підтікання масла, перегріву підшипників і ненормальних стуків. Потім виробляють випробування компресора на продуктивність і герметичність. Випробування здійснюються на стенді при частоті обертання колінчастого валу 1200–1350 об/мін. Тиск масла, що поступає в компресор, має бути в межах 0,15–0,3 МПа (1,5–3,0 кгс/см). Після збірки гальмівні камери випробовують на міцність і повітронепроникність при тиску повітря 0,7 МПа (7 кг\см), змочуючи мильною водою місця з'єднань: протягом 30 мин. не повинно бути мильних міхурів, що свідчать про негерметичну камери. Гальма вантажних автомобілів перевіряють на стенді КИ-4998. На стенді визначають: гальмівні сили, що виникають при контакті коліс автомобіля з опорною поверхнею роликів; зусилля натиснення на гальмівну педаль; час і неодночасність спрацьовування гальм; елліпсность гальмівних барабанів; гальмівні якості гальма стоянки. Підключивши повітряний балон автомобіля до пневматичного пульта стенду перевіряють герметичність системи приводу гальм. Допустиме падіння тиску в системі при одному натисненні на педаль 0,05 МПа протягом 15 мин. Для перевірки елліпсності гальмівних барабанів натискують на педаль до тиску в гальмівній камері 0,3 МПа, роблять витримку протягом 6–10 мін і заміряють коливання стрілки мікроамперметра (допустиме вагання 10 ділень). Плавно натискуючи на педаль до відключення стенду (блокування коліс) при тиску в гальмівній системі 0,7 МПа, фіксують за свідченнями приладів максимальну гальмівну силу на кожному колесі. Різниця гальмівних сил лівого і правого коліс однієї осі не повинна перевищувати 20% набутого максимального значення гальмівної сили. Перевірка вільного ходу педалі гальма здійснюється спеціальною лінійкою. Величина вільного ходу педалі гальма – 40–60 мм.

ОХОРОНА ПРАЦІ

Технічне обслуговування і ремонт автомобілів виконуються, як правило, в приміщеннях, в призначених для цього місцях (на постах), обладнаних необхідними для виконання робіт пристроями (осмотровимі канавами, естакадами, підйомниками і тому подібне), а також підйомно-транспортними механізмами, приладами, пристосуваннями і інвентарем.

Розташування робочих місць в приміщеннях технічного обслуговування автомобілів повинне унеможливлювати наїздів автомобілів на тих, що працюють. Канави і естакади повинні мати направляючі запобіжні реборди для запобігання можливості падіння автомобіля в канаву або з естакади під час його пересування. Майданчики естакад, на яких працюють робітники, повинні надійно захищатися поручнями.

У приміщеннях для обслуговування автомобілів забороняється залишати порожню тару з-під палива і змащувальних матеріалів. Після закінчення кожної зміни і після виходу автомобілів на лінію необхідно прибирати з приміщень і осмотрових канав сміття, відходи і тому подібне Розлите масло або паливо необхідно негайно видаляти за допомогою піску або тирси, яка після вживання слід зсипати в металеві ящики з кришками, встановлені зовні приміщення. Використані обтиральні матеріали (промаслені кінці, ганчірки і ін.) мають бути прибрані в металеві ящики з щільними кришками, а після закінчення робочого дня видалені в безпечне в пожежному відношенні місце. Відпрацьоване масло дозволяється зберігати поза приміщеннями в залізних бочках, або в спеціальному вогнестійкому приміщенні, або в підземних цистернах.

Приміщення для ремонту автомобілів повинні забезпечувати нормальні санітарні умови праці.

У ремонтній зоні забороняється:

·                   користуватися відкритим вогнем, переносними горнами, паяльними лампами і тому подібне в тих приміщеннях, де застосовуються легкозаймисті і горючі рідини (бензин, гас, фарби, лаки різного роду і ін.), а також в приміщеннях з легкозаймистими матеріалами (деревообделочних, шпалерних і інших цехах);

·                   мити деталі бензином і гасом (для цього має бути спеціально пристосоване приміщення);

·                   зберігати легкозаймисті і горючі рідини в кількостях, що перевищують змінну потребу;

·                   ставити автомобілі за наявності підтікання палива з бака (паливо необхідно зливати), а також заправляти автомобілі паливом;

·                   зберігати чисті обтиральні матеріали разом з використаними; користуватися ломами при перекочуванні бочок з горючими рідинами;

·                   загороджувати проходи між стелажами і виходи з приміщень матеріалами, устаткуванням, тарою і тому подібне.

Зберігати в загальних складах і коморах фарбу, лаки, кислоти, карбід кальцію (фарби і лаки повинні міститися окремо від кислот і карбіду кальцію) забороняється.

До напряму на пости технічного обслуговування або ремонту автомобілі миють і очищають від грязі і снігу. При постановці автомобіля на пост технічного обслуговування або ремонту на рульове колесо вивішують табличку з написом: «Двигун не пускати -- працюють люди!». При обслуговуванні автомобіля на підйомнику будь-якої конструкції на механізмі управління підйомником вивішують табличку з написом: «Не чіпати -- під автомобілем працюють люди!». У робочому положенні плунжер підйомника надійно фіксують упором, що гарантує мимовільне опускання підйомника. У приміщеннях технічного обслуговування з потоковим рухом автомобілів владнують світлову або звукову сигналізацію, своєчасно застережливу що працюють на лінії обслуговування про момент початку руху автомобіля з поста на пост.

При постановці автомобіля на пост технічного обслуговування або ремонту без примусового переміщення, коли не потрібне регулювання гальм, автомобіль загальмовують ручним гальмом і включають нижчу передачу, вимикають запалення (подачу палива) і під колеса підкладають упори. При роботах, пов'язаних з прокручуванням колінчастого і карданного валів, додатково перевіряють виключення запалення або подачі палива (для дизельних автомобілів), важіль перемикання передач ставлять в нейтральне положення, а важіль ручного гальма -- у неробоче положення. Після виконання необхідних робіт знов включають нижчу передачу і рукоятку ручного гальма ставлять в робоче положення.

При ремонті автомобілів зовні осмотрової канави, естакади або підйомника осіб, що проводять ремонт, забезпечують подкатнимі візками (лежаками). В разі виконання ремонтних операцій, пов'язаних із зняттям коліс, слід поставити під вивішений автомобіль козелки, а під незняті колеса-- упори (черевики). Виробляти які-небудь роботи на автомобілі із знятими колесами, вивішеному лише на одних підіймальних механізмах (домкратах, талях і так далі), забороняється. Категорично забороняється підкладати під вивішений автомобіль диски коліс, цеглу і інші предмети.

При смене рессор на автомобилях всех конструкций и типов рессоры предварительно разгружают от массы кузова. Для этого кузова поднимают подъемным механизмом и ставят на козелки, конструкция которых должна гарантировать автомобиль от падения.

Технічне обслуговування і ремонт автомобіля з працюючим двигуном не вирішується за винятком регулювання двигуна і випробування гальм за умови відведення відпрацьованих газів з приміщення. Ремонтувати автомобіль-самоскид при піднятому кузові можна лише після зміцнення кузова міцними металевими упорами (штангами), що унеможливлюють його мимовільного опускання. Не дозволяється використання замість упору різних випадкових підставок або підкладок (ключів, ломів, дерев'яних брусів і т. д.). При заміні підіймального механізму обов'язкова установка другого металевого упору. Працювати під піднятим і нерозвантаженим кузовом без установки упору забороняється.

При ремонті і обслуговуванні автобусів і вантажних автомобілів з високими кузовами робітників забезпечують сходами-драбинами з рівнями шириною не менше 15 див. Застосовувати приставні сходи не дозволяється.

В разі ремонту автомобіля-цистерни для перевезення легкозаймистих і вибухонебезпечних вантажів цистерну надійно заземляють. При спуску людей в цистерни і інші ємкості з-під етілірованного бензину, легкозаймистих або отруйних рідин для очищення і ремонту приймають наступні заходи безпеки: повністю видаляють пари, видають таким, хто працює спецодяг, застосовують шлангові протигази, рятувальні пояси з вірьовками, безперервно спостерігають за тими, хто працює та ін.

Роботу виконують не менше двох чоловік один з яких знаходиться зверху, спостерігає за роботою, тримає мотузок, прикріплений до рятувального поясу, страхуючи того, що працює в цистерні.

Ремонт топлівозаправочних колонок, насосів і іншої заправної апаратури без демонтажу виробляється на відкритому повітрі з підвітряного боку або в добре вентильованому приміщенні, щоб максимально захистити пари бензину, що працює від вдихання. Під час роботи руки слід періодично мити гасом, а після роботи -- теплою водою з милом.

У разі потреби ремонту днища кузова легкового автомобіля на поворотному стенді, автомобіль надійно укріплюють, паливо з паливних баків і воду з системи охолоджування зливають, щільно закривають маслозалівную горловину двигуна, акумуляторну батарею знімають. кщо зняття агрегатів і деталей пов'язане з великою фізичною напругою, а також створює незручності в роботі (наприклад, гальмівні і клапанні пружини, барабани, ресорні пальці і так далі), слід застосовувати пристосування (знімачі), що забезпечують безпеку при виконанні цієї роботи. Застосовувати знімача слід лише для тієї операції, для якої він призначений. При роботі із знімачем необхідно стежити за правильною установкою знімача на деталі. Захвати повинні надійно і правильно тримати деталь. При вживанні знімача не слід вживати жодних додаткових важелів з метою подовження комірчика знімача.

При розбиранні автомобіля на агрегати знімати, транспортувати і встановлювати двигун, коробку передач, задній міст, передній міст, кузов і раму необхідно за допомогою підйомно-транспортних механізмів, обладнаних пристосуваннями (захватами), що забезпечують повну безпеку робіт. Забороняється піднімати (навіть короткочасно) вантажі масою, більшою, ніж це вказано для даного підіймального механізму. Забороняється знімати, встановлювати і транспортувати агрегати при тому, що зачалює їх тросом і канатами без спеціальних захватів. Візки для транспортування повинні мати стійки і упори, що оберігають агрегати від падіння і мимовільного переміщення по платформі. До зняття двигуна, коробки передач, заднього моста, радіатора і інших агрегатів або деталей, пов'язаних з системами охолоджування і мастила автомобіля, обов'язковий попередній злив масла і води в спеціальну тару.

Стенди для монтажно-демонтажних робіт при ремонті агрегатів повинні відповідати своєму призначенню і бути зручними. Пристрою для закріплення агрегатів повинні унеможливлювати зсуву або падіння агрегатів. Інструменти і пристосування для технічного обслуговування і ремонту машин мають бути справними і відповідати своєму призначенню. Не можна користуватися несправними інструментами і пристосуваннями.

Про всі несправності устаткування, що може привести до травми — негайно зупинити роботу та доповісти адміністрації.

При нещасному випадку —потрібно надати першу медичну допомогу потерпілому та викликати швидку допомогу.

Після закінчення зміни необхідно прийняти душ, переодягнутися в чистий одяг і вирушати на відпочинок.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Роговцев В.Л. Устройство и эксплуатация автотранспортных средств: учебник / Роговцев В.Л., Пузанков А.Г., Олфильев В.Д. – М.: Транспорт, 1989. – 432 с.

2. Полосков В.П., Лещев П.М. и др.Устройство и эксплуатация автомобилей Москва. ДОСААФ 1979, 352 с.

3. Боровських Ю.І., Кленников В.М.. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Київ “Вища школа” 1981 р.

4. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. - К.: Мінтранс України, 1998. -16 с.

5. Дзьоба П.Я.. Програмовий посібник по будові автомобіля Видавництво Урожай, 1985 р.

6. Селезньов О.І., Козлов І.Г. Автомобіль. Київ «Радянська школа»1980 р.

7. Форнальчик Є.Ю., Оліскевнч М.С., Мастикаш ОЛ., Пельо Р.А. Технічна експлуатація та надійність автомобілів: Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2004.-492 с.

8. Бойко М.Г., Крюхов Н.П. Ремонт автомобилей. Москва. Транспорт.1981г.

9. Закон України «Про охорону праці».- в редакції від 21 листопада 2002 року.

10.Румянцев С.И. и др. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей: учебник для ПТУ / С.И. Румянцев, А.Ф. Синельников, Ю.Л. Штоль.-М.: Машиностроение, 1989. – 272 с.

11.Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. - К.: Вища шк., 1994. - (У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. - 342 с; Кн. 2: Організація, планування і управління. - 383 с; Кн. 3:Ремонт автотранспортних засобів.-599 с.

Размещено на Allbest.ru